Виколювання – це техніка вишивання, згідно з якою на полотні проколювали дірочки та обмітали їх відповідним швом. Ця техніка найбільш поширена на Чернігівщині та Покутті. Техніку «Виколювання» дуже часто українці поєднували з хрестиком, вирізуванням та настилуванням. Виколюванням оздоблювали чоловічі та
жіночі сорочки, а на заході Закарпаття — також спідниці-фартухи.
При техніці «Виколювання» вишивка мала вигляд квадратика з дірочкою в його середині та була легкою ажурною вишивкою. Ці квадратики можуть мати різну кількість ниток тканини – від 4-х (одна сторона квадрата) до 12-ти ниток.
Щоб дірочка була в центрі квадратика, то беруть парну кількість ниток тканини для сторони квадратика. Виконуючи стібки по колу в квадратику, ледь стягують нитки тканини.
На рисунку показана техніка «Виколювання». Тут показана техніка створення квадратика зі стороною 10 ниток тканини. Для цього робочу нитку закріплюють петелькою, підхопивши на голку 5 ниток по вертикалі тканини. Потім голку вколюють у верхню точку стібка (це буде центр квадратика) і виводять її через одну нитку зліва від першого стібка. Після цього знову вколюють голку в центр квадратика і виводять її на одну нитку лівіше попереднього стібка і т. д. Усі стібки потрібно виконувати по колу, по лінії квадрата. У кожній чверті квадрата повинно бути по 11 стібків. Таким чином появиться фігура «Виколювання», якщо вишити по лінії квадрата зі стороною 10 ниток усі стібки.
Немає коментарів:
Дописати коментар